Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 227 863 тексти.

Календар

6 червня

1606 — народився П'єр Корнель, французький драматург, один із основоположників класицизму
1742 — народився Йоаникій Базилович, ієромонах-василіянин, один із перших істориків Закарпатської України
1799 — народився Олександр Пушкін, російський поет, драматург та прозаїк
1835 — народився Адольф Гейдук, чеський поет
1841 — народилася Еліза Ожешко, польська письменниця
1847 — народився Олександр Барвінський, український історик
1875 — народився Томас Манн, німецький письменник
1875 — народився Сергій Шемет, український громадський та політичний діяч, журналіст
1927 — помер Данило Щербаківський, етнограф, дослідник українського народного мистецтва, археолог
1940 — у таборі ГУЛАГу помер Юліан Бачинський, український громадсько-політичний діяч, публіцист
1945 — помер Степан Шухевич, український громадський і військовий діяч
1946 — помер Ґергарт Гауптман, німецький письменник, Нобелівський лавреат 1912 року

Вибрана проза

Міртала. (Харків, 1929) Еліза Ожешко
… — Хто ти така, дівчино? Вона відповіла погамованим голосом: — Я єврейка. Артемідор голосно засміявся. — Коли б ти й інакше якось мені відповіла, то я сказав би тобі, що ти з правдою розминулася. Сонце Азії паленіє в твоєму волоссі й очах. — Сонце Азії не паленіє ані в моєму волоссі, ані в очах. Я вродилася в Римі. — Справді? І, присягаюся Юпітером, не завдаєш Римові сорому. Кумедно трохи бренить латинська мова в твоїх устах, але це робить тебе за незвичайнішу ще, а кожна незвичайність є тепер за пристрасть у римлян. Як тобі на ім'я? — Міртала. — І це ім'я також незвичайне. Де живеш? — На Затибрю. — Шкода мені тебе. Моя нога не ступала там ніколи… З хвилину ще поглядав він на неї й повернув до своєї праці. По якімсь часі знову поглянув униз, ніби хтів переконатися, чи не пішла вона ще. Та вона стояла, все на тому ж місці, затопивши кудись в далечінь замріяні очі, склавши на грудях руки. Пасмо сонячного проміння, продершися під кружґанкові карнизи, розогнювало в її волоссі та гаптуванні, що звисало їй з пліч, тисячі іскор. В очах митця з'явилося щось подібне немов до захвату. — Чи це твоя робота? — запитав. — Моя, — відповіла вона і з певною пихою розвинула, як довга, котрусь стьожку. — Чудове мереживо! — вигукнув художник, цілою вже постаттю схиляючись додолу. — Звідки береш зразки? — Давно вже укладаю їх сама. Імпровізаторка я… — Арахна! мушу приглянутися зблизька до тебе й до твоєї праці!

читати далі…

Вибрана поезія

Олександр Пушкін

П'єси і переклади співаної поезії. (Київ, 2012)

Я мить чудову пам'ятаю

(музика М. Глінки, вірш О. Пушкіна)

Я мить чудову пам'ятаю,
Коли з'явилась вперше ти,
Немов святе видіння раю,
Взірець краси і чистоти.

І я, в полоні безнадії,
Всякчас тебе благословляв,
Я чув твій голос і у мрії
Твій образ милий уявляв.

Але бентежний строк наріжний Розвіяв цвіт надій і мрій,
І я забув твій профіль ніжний, Забув небесний голос твій!	${\Big \}}$	двічі

У не́трях, в те́мряві засла́ння Тяглися дні, спинялась кров…
Де божество, де всі бажання?! Натхнення, віра і любов?!	${\Big \}}$	двічі

Та знов воскресло все нетлінне, І знов явив тебе Творець,
Немов видіння швидкоплинне, Краси, пречистої, взірець!	${\Big \}}$	двічі