Галина Лемко

One of the aspects of scientific heritage of teachers of the Western region of Ukraine at the end of the XX – beginning of the XXI century was the issue of the national-patriotic education of student youth. According to O. Vyshnevskiy, national education should embody and reflect the process of national and ethnic revival of the Ukrainian nation and other ethnic groups living in Ukraine. It should provide recognition of national values, which include: Ukrainian idea, patriotism, sense of national self-respect and dignity, respect for national symbols and attributes, love for the native language, culture, observance of traditions, customs and rites, focusing their own efforts on building Ukraine etc. as determinants. P. Losyuk held the same opinion, claiming that the main purpose of national education should be the formation of the schoolchildren’s national consciousness, love for their homeland, their people, desire to work for the prosperity of Ukraine, readiness to defend it. An a...

Praca recenzowana / Peer-reviewed paperPublikacja, którą Państwu przedstawiamy stanowi kolejne, drugie z kolei kompendium wiedzy oparte na badaniach i doświadczeniach naukowych polskich i ukraińskich naukowców. Pierwsza część publikacji została wydana w 2010 roku i ukazywała chęć rozwinięcia tematu wsparcia dziecka i młodzieży zdolnej przedstawionego w badaniach europejskiej sieci Eurydyce. Badania te ukazały się w 2008 roku i dotyczyły ustalenia terminologii tego problemu, ustalenia specjalnych rozwiązań edukacyjnych i ich rodzajów oraz kwestii kształcenia i dokształcania nauczycieli do pracy z uczniami zdolnymi/ utalentowanymi

У статті охарактеризовано один із аспектів наукової спадщини педагогів Західного регіону України кінця ХХ – початку ХХІ століття – національно-патріотичне виховання учнівської молоді. О.Вишневський, П. Лосюк, М. Стельмахович, Б. Ступарик наголошували, що національно-патріотичне виховання школярів має передбачати визнання таких вартостей: усвідомлення мовної, національної і культурної єдності українців; формування громадянина-патріота; готовність до активної праці з розбудови рідної держави, примноження надбань духовної культури; формування культури міжнаціональних взаємин та готовність стати на захист незалежності України.

he article highlights theoretical and practical aspects of the relevant contemporary issue of development of future teachers’ media literacy. The definition of the concepts “media literacy”, “media competence” is generalized, the factors actualizing media education are outlined. Media literacy is seen as the ability to choose, use, critically analyze, evaluate, transmit and create media texts of various genres, as well as knowledge about the functioning of the media, and its impact on society. The structure of media literacy is substantiated, the components of which are four groups of skills: to access, analyze, evaluate and create media texts. It is proved that media literacy is a component of professional competence of a modern educator. Its formation takes place both in individual subjects teaching (“Media Education”, “Media Didactics”, “Fundamentals of Media Literacy”) and in the process of integrating media education into other subjects. The research demonstrates the model of integration of media education into humanities courses. Effective methods, approaches and tools for forming students’ media literacy are presented. Indicators and stages (motivational, theoretical, practical, creative) of formation of media literacy of students-teachers are determined. Based on the results of the conducted monitoring, it was found out which digital tools students can use, how the indicators of the level of media literacy have changed during 4 years of study in the specialty “Primary Education”. According to the study, most respondents before studying at the university used social networks rather to communicate with friends, google search service for general information, YouTube for viewing media content. During study process preferences have changed: students use search services, YouTube much more frequently to access educational information, as well as materials for self-development.

У статті висвітлено деякі історичні аспекти трансформаційних процесів у розвитку військово-релігійних відносин в Україні у період 2005–2013 рр., а також їх роль та місце в процесі нормативно-правового врегулювання організації душпастирської опіки військовослужбовців Збройних Сил України. На основі проаналізованих історичних фактів встановлено модель задоволення релігійних потреб військовослужбовців Збройних Сил України досліджуваного періоду у порівнянні з моделями капеланського служіння збройних сил інших держав світу. Ключові слова: Українська церква, релігійні конфесії, духовенство, капелани, духовне виховання, душпастирська опіка, морально-психологічне забезпечення.