Вікіпедія

Чезаре Канту

італійський вчений-історик, політик, письменник

Чезаре Канту (італ. Cesare Cantù) — італійський вчений-історик, політик, письменник.

Чезаре Канту
італ. Cesare Cantù
Народився 5 грудня 1804(1804-12-05)[4][5][…]
Бривіо, Провінція Лекко, Ломбардія[3]
Помер 11 березня 1895(1895-03-11)[1][2][…] (90 років)
Мілан, Королівство Італія[3]
Країна  Королівство Італія[6][7]
Сардинське королівство
Діяльність історик, письменник, політик
Знання мов італійська[4][7][8]
Членство Академія делла Круска, Угорська академія наук і Туринська академія наук[9]
Посада член Палати депутатів Сардинського королівстваd[10], член Палати депутатів Королівства Італіяd[10] і член Палати депутатів Королівства Італіяd[10]
Брати, сестри Ignazio Cantùd
Діти (2) Rachele Villa Perniced
Автограф
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону Савойський цивільний орден Командор ордена Христа Командор ордена Святих Маврикія та Лазаря Командор ордена Корони Італії
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Канту (значення).

Життєпис ред.

Привернув до себе увагу віршем «Algiso e la lega lombarda» (1828) та «Storia della città e degli diocesi di Como» (Комо, 1829).

Особливої популярності набув нарисом «La Lombardia» (Мілан, 1832), що був патріотичним коментарем до «Заручених» Алессандро Мандзоні. За цей твір заплатив 13-місячним тюремним ув'язненням. В історичному романі «Margherita Pusterla» (Мілан 1837) зобразив душевні муки, що пережив у в'язниці. Молитва, вкладена ним в уста дитини, що закінчується благанням за батьківщину, стала в Італії народною.

Твори його для юнацтва та народу витримали десятки видань: «Letture giovanili», «Il giovinetto dirizzato alia bontà», «Il galantuomo», «Buon seuso e buon cuore» тощо.

У 1859—61 роках був депутатом парламенту. Працював директором ломбардського архіву.

Загальноєвропейську популярність принесла йому «Storia universale» [11], у 35 т., (Турин, 1837 і наступні роки), укладена, головним чином, за підставі німецьких та французьких джерел, що витримала багато видань і в оригіналі, і в перекладах англійською, французькою, німецькою, іспанською, угорською та польською.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в г www.accademiadellescienze.it
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ SNAC — 2010.
  6. ↑ Канту // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1907. — Т. 1.
  7. ↑ а б Канту, Чезаре // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIV. — С. 320–321.
  8. ↑ CONOR.Sl
  9. ↑ www.accademiadellescienze.it
  10. ↑ а б в https://storia.camera.it/deputato/cesare-cantu-18041215
  11. ↑ Grande illustrazione del Lombardo- Veneto ossia Storia delle cittá, dei borghi, comuni, castelli, sec. fino ai tempi moderni. Per cura di Cesare Cantú e d'altri letterati 5.Parte 2: di una societá di letterati italiani (1858-1861). [1] [Архівовано 22 лютого 2022 у Wayback Machine.]

Джерела ред.

  • Энциклопедическій словарь. Томъ XIV. Калака — Кардамъ. Издатели: Ф. А. Брокгаузъ (Лейпцигъ), И. А. Ефронъ (С.-Петербургъ).— С.-Петербургъ: Типо-Литографія И. А. Ефрона, 1895.— С. 320—321.
  • Борщак Ілько. Ідея Соборної України в Европі в минулому : по невиданих документах і стародавніх працях / Ілько Борщак, Генеральний Секретар Українського Дієвого Комітету в Парижі, Дійсний Член Ліги Української Культури.— Париж: «Український друкар», 1923.— 26 c.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чезаре_Канту&oldid=38148258