Експерти Інституту “Республіка” підготували звіт стосовно дотримання свободи мирних зібрань в Україні в 2015-2016 рр.

Інститут Республіка вже протягом кількох років здійснює моніторинг дотримання свободи зібрань в Україні. Матеріали, викладені тут, показують, як змінилася ситуація із свободою зібрань після тих подій на Майдані та які тенденції у цій галузі з’явилися протягом 2014-15 років.

Повний звіт: Дотримання свободи зібрань в Україні (2015-2016 рр.)

Постмайданівські тенденції:

  1. Кількість позовів органів місцевої влади про заборони мирних зібрань у 2015 різко зменшилась порівняно з 2014 та з періодом до Майдану. Зменшився також відсоток задоволення цих позовів судами. Вирішальним моментом у цьому стала системна робота інституцій громадянського суспільства, захист ними учасників зібрань у адміністративних та судових інстанціях, поширення практик Євросуду серед чиновників та суддів.1465906854 (1)

  2. Значно зросла кількість немирних, із застосуванням зброї та насильства, зібрань у порівнянні з передмайданівським періодом. Апогеєм насильства стали події 31 серпня 2015, коли під час мітингу праворадикалів під будівлею парламенту було вбито 4 бійця Нацгвардії.

  3. Різко збільшилась кількість нападів на мирні зібрання з боку ультраправих та нацистських угрупувань («Свобода», місцеві «Самооборони», «Автомайдани», «Правий сектор», «Азов») . Погрози на адресу організаторів та учасників не заборонених судом мирних зібрань широко транслюються українськими ЗМІ (наприклад, погрози з боку «Правого сектора» учасникам усіх заходів 1.05.2015 та «Маршу рівності» на захист прав секс-меншин у Києві 6.06.2015, такі ж погрози лунають і на адресу аналогічного маршу зараз, у травні 2016).

У таких нападах беруть безпосередню участь і представники російських нацистів. Так на учасників антифашистського мітингу памяті правозахисників Маркелова і Бабурової 19.01.2016 у Києві напали представники «Азову» разом з російськими громадянами з БОРН (Боевая организация русских националистов). Представники саме цієї організації звинувачуються у вбивстві правозахисників.

Такі напади, як правило, супроводжуються насильством щодо учасників мирних зібрань. Так, під час «Маршу рівності» 6.06.2015 за даними організаторів постраждало кілька десятків учасників, а за даними міліції постраждали 9 правоохоронців.

3.08.2015 у Харкові ультраправі застосували зброю проти учасників мітингу прибічників Опозиційного блоку, а потім штурмували офіс цієї партії.

4. У більшості випадків представники міліції не втручаються у події або координують свої дії з нападниками. Так це було, наприклад, під час мітингу проти підвищення транспортних тарифів у Одесі 17.03.2015, коли міліціонери разом з угрупованнями «Оберіг», «Самооборона» та «Автомайдан» оточили учасників не забороненого мітингу і не дали їм рухатись заздалегідь заявленим маршрутом.

19.03.2016 Львівський окружний адміністративний суд заборонив акцію представників ЛГБТ спільноти у центрі міста. Коли організатори перенесли заходи у інше місце, на їх учасників напали ультраправі «активісти». Під час нападу вони застосовували каміння та піротехнічні засоби. Поліція обмежилась щодо нападників «виховними розмовами».

Загалом протягом останніх 2-х років в Україні, попри масові напади на мирні зібрання, жодну посадову особу і жодного члена ультраправих угруповань не притягнуто до відповідальності за ст. 340 Кримінального кодексу.

  1. Провести мирні зібрання з наступною тематикою надзвичайно важко:

  • Мирні зібрання соціального протесту. Так 16.04.2015 У Одесі міліція разом з «Правим сектором» та «Автомайданом» затримали 53 учасників не забороненого мітингу проти підвищення комунальних тарифів, низьких пенсій та зарплат.

  • Мирні зібрання з вимогою відставки урядовців. Так вночі проти 8.06.2015 невідомі, озброєні битами, знесли наметове містечко на Майдані Незалежності, вимогою якого була відставка уряду. 6.07.2015 представники «Автомайдану» розігнали в Одесі мітинг з вимогою відставки голови місцевої обласної адміністрації Саакашвілі. Міліція в обох випадках була бездіяльною. Нікого з нападників не затримано.

  • Мирні зібрання з опозиційною тематикою. 24.08.2015 представники батальйону «Азов» розгромили агітаційні намети Опозиційного блоку в Одесі, встановлені до місцевих виборів. Міліція була бездіяльною.

  • Мирні зібрання проти війни на Донбасі. 26.05.2015 група людей у камуфляжній формі розігнала антивоєнний мітинг у Миколаєві. Міліція бездіяла. Деякі з учасників антивоєнних мітингів, які виступили проти мобілізації до армії (зокрема, у Херсонській та Одеській областях), переслідуються у кримінальному порядку.

  • Мирні зібрання з комуністичною символікою та символікою лівих рухів.

  • Мирні зібрання ЛГБТ спільноти, деякі з яких відбуваються лише через особливу увагу до них міжнародної спільноти (європейських політиків, Конгресу США та ін.).

Часто організатори таких зібрань змушені або взагалі відмовитись від своїх заходів, або обмежувати себе та інших учасників зібрань у висловлюваннях своїх поглядів та використанні тих чи інших символів.

Відповідно, Інститут “Республіка” рекомендує:

  • Міністерству внутрішніх справ – вжити заходів, аби працівники міліції виконували визначені законодавством позитивні зобов’язання щодо мирних зібрань.

  • Міністерству внутрішніх справ – запровадити спеціальні навчання щодо прав людини у системі органів поліції.

  • Представникам виконавчої влади, передусім СБУ, МВС, прокуратури, припинити переслідування учасників мирних зібрань за висловлені ними погляди.

  • Притягнути до відповідальності осіб, які застосовують насильство щодо учасників мирних зібрань.

  • Верховній Раді України – не підтримувати законодавчі ініціативи, спрямовані на обмеження свободи мирних зібрань.

  • Органам місцевого самоврядування – скасувати місцеві «положення про порядок організації і проведення» зібрань і надалі не ухвалювати подібні рішення.