Svitlana Ivanchenko

Узагальнено результати емпіричної перевірки використання методу знаходження консенсусу з метою формування позитивного ставлення педагогів до освітніх інновацій. Метод знаходження консенсусу, адаптований для освітнього середовища, було застосовано під час групових дискусій в 14 групах. Учасниками дискусій були вчителі, директори шкіл, соціальні педагоги, психологи. Результати свідчать про досягнення консенсусу у більшості груп, позитивну динаміку при обговоренні окремих пунктів порядку денного. Проаналізовано умови успішного використання методу педагогами у своїй практиці та психологічні чинники, які цьому перешкоджають.

Освещаются социальные аспекты жизни трансгендерных людей в контексте проблемы перехода – смены или коррекции пола. Выделяются две стороны проблемы: отсутствие социальных институтов, занимающихся решением медико-социальных проблем трансгендерных людей; отрицательное отношение общества, предубежденность и дискриминация в отношении трансгендеров в Украине. Делается вывод о необходимости решения этой проблемы на государственном уровне (создание медико-психологических служб, медицинских центров, особенно в регионах; разработка нового алгоритма смены документов, мониторинг нарушения прав человека) и необходимости повышения уровня осознания этой проблемы, изменения общественного мнения о трансгендерах.

Рассматриваются вопросы формирования гендерной идентичности у трансгендерных людей, роль социальных факторов и модель гендерной идентичности с точки зрения кросс-гендерного подхода. Представлены результаты качественного исследования трансгендерных людей в Украине. Показано, что «поиск идентичности» у трансгендерной личности затруднен негативным восприятием социальным окружением экспериментирования со своей гендерной принадлежностью. В результате многим трансгендерам приходится вести двойную жизнь, а для тех, кто хочет жить в желаемом гендере, остается только один выход – хирургическая коррекция пола, которая затруднена различными бюрократическими и юридическими препятствиями. Ключевые слова: гендерная идентичность, трансгендерная личность, гендерные стереотипы, многомерная модель гендера, кросс-гендерный подход Постановка проблемы Проблема трансгендерности в настоящее время является малоизученной, информации о трансгендерных людях недостаточно в силу специфичности проблемы и негативной установки общества по отношению ко всему, что связано с нарушением сексуальных норм и гендерного поведения. Люди в своем большинстве воспринимают трансгендерность как психическую болезнь, извращение, нечто постыдное и позорное. Из-за этого трансгендерам приходится скрывать свои проблемы, вести двойную жизнь. Из-за закрытости, «невидимости» трансгендеров их проблемы игнорируются государством, а права и свободы постоянно нарушаются. C психологической точки зрения проблема трансгендеров заключается в том, что такими, какими их хочет видеть общество, они не нравятся себе. Такими, какими они нравятся себе, их не воспринимает общество. Для того чтобы осветить этот вопрос, в Украине было проведено специальное исследование, посвященное социальным аспектам жизни трансгендерных людей. В данной статье мы рассмотрим два вопроса: первый – на основании эмпирических данных – какие существуют закономерности формирования идентичности трансгендерной личности и какова в этом роль социального окружения; второй вопрос касается самого понятия «гендерная идентичность» и подхода к определению гендерной принадлежности. Phoca PDF

Як актуальна на сьогоднішній день розглядається організація соціально-психологічного супроводу, спрямованого на підтримку освітніх реформ не лише на рівні суспільства, а й окремих навчальних закладів. Звертається увага на необхідність налагодження взаємодії між учасниками процесу впровадження реформи освіти. Cоціально-психологічні підходи до соціальної взаємодії розділено на дві групи: пряма комунікація “обличчям-до-обличчя” і опосередкована комунікація за допомогою, зокрема, соціальних мереж. Представлено результати двох емпіричних досліджень у межах всеукраїнського експерименту: онлайнового опитування учасників експерименту та групової дискусії методом знаходження консенсусу серед педагогів експериментальних шкіл. Результати опитування щодо користування соціальними медіа показали, що педагоги далеко не повною мірою використовують інтернет-ресурси для професійної комунікації, недостатньо проявляють свою особисту позицію через поширення освітнього контенту, обмін думками або коментування. Другий етап експерименту – групова дискусія – передбачав взаємодію учасників (освітян, учнів та їхніх батьків) на основі застосування соціально-психологічних технологій. Апробовано метод знаходження консенсусу, за допомогою якого педагоги вчилися досягати згоди щодо проблемних питань реформування освіти. У різних групах педагогів консенсус досягався неоднаково легко, але загалом цей метод дає змогу підвищити рівень обізнаності громадян щодо освітніх реформ, сформувати проактивну позицію щодо їх упровадження, покращити діалог між учасниками навчально-виховного процесу щодо проблем школи в контексті освітніх нововведень, сформувати готовність до впровадження освітніх інновацій.

Представлено результати другої хвилі моніторингу ставлення педагогічних працівників, учнівської молоді, батьків до освітніх інновацій та реформування освіти. Моніторинг проводився серед учасників Всеукраїнського експерименту «Формування позитивної громадської думки щодо освітніх інновацій» на базі закладів загальної середньої освіти усіх регіонів України.