Єдиний державний реєстр судових рішень
Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.
| Категорія справи № : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг. | |
| Надіслано для оприлюднення: 21.10.2021. Зареєстровано: 21.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2021. | |
| Номер судового провадження: не визначено |
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
19.10.2021Справа № 910/9651/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер Корпорейшн" (м. Запоріжжя)
до Концерну "Військторгсервіс" (м. Київ)
про стягнення 403.683,58 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Штабовенко Д.В.
Від відповідача: не з`явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталкер Корпорейшн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення 403.683,58 грн, з яких: 380.621,38 грн основного боргу, 14.003,15 грн пені, 9.059,05 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 03П-2021 від 31.12.20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.21. відкрито провадження у справі № 910/9651/21, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
15.07.21. відповідачем подано пояснення по суті справи. Тобто фактично відповідачем подано відзив на позовну заяву, який позивачем отриманий не був та повернувся за зворотною адресою відповідачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.21. постановлено розгляд справи № 910/9651/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 14.09.21. Також означеною ухвалою витребувано від сторін документи та пояснення, їх явку в судове засідання визнано обов`язковою.
10.09.21. позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 26.08.21.
Позивач в судове засідання 14.09.21. явку свого повноважного представника не забезпечив.
Відповідач в судове засідання 14.09.21. явку свого повноважного представника не забезпечив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.21. явку сторін визнано обов`язковою та відкладено підготовче засідання на 28.09.21.
28.09.21. за участі представника позивача судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.10.21.
07.10.21. позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача на свою користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9.300,00 грн.
В судовому засіданні 19.10.21. по розгляду справи по суті позивачем підтримано свої позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання 19.10.21. явку свого повноважного представника не забезпечив, однак 19.10.21. подав клопотання про «відкладення розгляду справи» для надання можливості сторонам укласти мирову угоду.
Позивач заперечив проти задоволення означеного клопотання вказавши, що не має наміру укладати з відповідачем мирову угоду та зазначивши, що про такий намір відповідача йому стало відомо лише з даного клопотання.
В судовому засіданні 19.10.21. судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового розгляду.
При цьому суд виходив з того, що заявником не подано доказів на підтвердження свого наміру укласти з позивачем мирову угоду, а позивач проти відкладення розгляду справи заперечив вказавши на відсутність наміру укладати мирову угоду.
При цьому судом враховано, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.10.21.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.10.21. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
31.12.20. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 03П-2021 (Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується постачати в асортименті продовольчі товари (Товар) Покупцеві, а Покупець зобов`язується приймати й оплачувати Товар.
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з 01.01.21. і діє до 31.12.21., а в частині розрахунків - до їх повного завершення.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.
За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Постачальник поставляє Товар Покупцю а умовах DDP (доставка на склад Покупця) в строки та за адресою, визначеними Покупцем в замовленні. Постачальник може поставити Товар на умовах EXW (самовивіз зі складу Постачальника). Право власності на Товар переходить до Покупця з дня поставки Товару. Датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних (ТТН). (пункти 2.2, 2.3, 2.4 Договору).
Між сторонами було підписано та скріплено печатками сторін видаткові накладні на поставку Товару на загальну суму 680.621,38 грн (т. 1 арк. справи 23-43).
Також щодо означених поставок в матеріалах справи наявні відповідні ТТН (т. 1 арк. справи 44-64).
Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.
Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.
Крім того, судом встановлено, що позивач щодо спірних господарських операції склав на ім`я відповідача податкові накладні, які зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 1 арк. справи 118-199, 221-222).
Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов`язань з передання Товару на суму 680.621,38 грн.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні є належними доказами передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки Товару на суму 680.621,38 грн грн в межах Договору здійснено належним чином.
Встановлені факти та обставини спростовують доводи відповідача, що не підтверджені жодними доказами та викладені в письмовому відзиві на позовну заяву.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що оплата партії поставленого Товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання Товару.
Враховуючи дати поставки Товару, строк його оплати є таким, що настав.
Платіжним дорученням № 884 від 12.03.21. відповідач сплатив позивачу 300.000,00 грн.
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Оскільки грошові кошти від відповідача за Товар позивачу надійшли не в повному обсязі, то вказане зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер Корпорейшн" з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.
З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 380.621,38 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а позов задовольняється судом в цій частині в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 14.003,15 грн пені, 9.059,05 грн інфляційних втрат, суд встановив наступне.
За прострочення оплати Покупцем вартості поставленого Товару останній зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу (п. 6.2 Договору).
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши власний перерахунок пені та інфляційних втрат з врахуванням дат, періодів та сум, визначених позивачем, з врахуванням того, що: прострочення на суму 35.128,40 грн настало з 12.03.21., прострочення на суму 15.205,60 грн та 43.916,80 грн настало з 20.02.21, прострочення на сум 50.176,14 грн, 7.936,64 грн, 26.689,08 грн, 78.508,30 грн настало з 27.02.21., прострочення на суми 19.782,34 грн, 24.507,46 грн, 16.931,50 грн, 56.815,88 грн настало з 06.03.21., суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9.059,05 грн інфляційних втрат та 13.614,65 грн пені.
Пеню в сумі 388,50 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.
Отже позов задовольняється судом частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а з позивача в доход Державного бюджету України стягується сума судового збору, не доплачена останнім при зверненні з даним позовом до суду.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 9.300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає наступне.
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
До стягнення відповідачем за рахунок позивача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9.300,00 грн на підставі: договору про надання правничої допомоги від 26.08.21., додаткової угоди № 2 від 30.08.21. до вказаного договору, акту приймання-передачі надання послуг № 2 від 30.09.21., платіжного доручення № 950 від 05.10.21. на суму 9.300,00 грн, згідно яких надано наступну правову допомогу:
- складання та подання заяви про виконання ухвали суду тривалістю 1,3 години вартістю 1300,00 грн;
- складання та направлення клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції тривалістю 0,5 години вартістю 500,00 грн;
- складання та направлення заяви про стягнення судових витрат тривалістю 1 година та вартістю 1000,00 грн;
- представництво у судовому засіданні 28.09.21. вартістю 6.500,00 грн.
З урахуванням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а також часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець та тривалість розгляду і складність справи, суд вважає, що:
- не можуть бути покладені на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2.800,00 грн за складання та подання заяви про виконання ухвали суду (як такі, що виникли з винних дій самого позивача), за складання та направлення клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, за складання та направлення заяви про стягнення судових витрат (як такі, що не є необхідними, як такі, що виникли не з винних дій відповідача, та як такі, що здійснювались позивачем за власною ініціативою та переконанням).
Таким чином, суд визнає обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 6.500,00 грн, які і належить стягнути з відповідача.
Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.19. у справі № 915/237/18.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6.500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28А; ідентифікаційний код 33689922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер Корпорейшн" (69118, м. Запоріжжя, вул. Любисткова, б. 69; ідентифікаційний код 41875978) 380.621 (триста вісімдесят тисяч шістсот двадцять одну) грн 38 коп. основного боргу, 13.614 (тринадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 65 коп. пені, 9.059 (дев`ять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 05 коп. інфляційних втрат, 6.049 (шість тисяч сорок дев`ять) грн 43 коп. судового збору, 6.500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер Корпорейшн" (69118, м. Запоріжжя, вул. Любисткова, б. 69; ідентифікаційний код 41875978) в доход Державного бюджету України 345 (триста сорок п`ять) грн 93 коп. судового збору не доплаченого при зверненні з позовом до суду.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 21.10.21.
Суддя Т.М. Ващенко